6 фактів про соняшник

1. Насіння соняшника в шкарлупі корисніше, ніж без неї. В очищеному насінні окислюються жири (полінасичені жирні кислоти), які разом з вітамінами та мікроелементами є самими корисними в насінні речовинами.

2. Соняшник “повернувся” в Америку завдяки іммігрантам з Росії в 19 сторіччі. Початково соняшник — північноамериканська квітка, що індіанці культивували з 3000 року до н.е. Згодом іспанські завойовники, зачаровані квіткою, що повертає голову за сонцем, привезли соняшник до Європи як декоративну квітку. В 17 сторіччі він потрапив до Російської імперії. Саме тут навчились чавити олію в промислових масштабах. А з хвилею россійської імміграції соняшник як культура, повернувся до Америки, яка згодом стала його основним, разом з Росією, виробником соняшникової олії. Сьогодні пальму першості у виробництві олії тримає Україна.

3. Соняшник до Росії завіз Петро I як декоративну квітку. Його висаджували як декоративна та лікувальна рослина, доки кріпак Бокарьов не застосував до насіння соняшника ту ж технологію, що застосовували до насіння льону та конопель.

4. Соняшникова олія дозволена під час посту. Через відсутність заборони на вживання в піст, воно швидко розповсюдилось та стало популярним по всій території Російської імперії. Його стали називати пістним.

5. Найцінніше в насінні — це склад. Окрім найкорисніших полінасичених жирних кислот, тут є вітаміни майже всіх груп - B, C, D, E, мікроелементи кремній, йод, натрій, кальцій, фосфор, магній, залізо, селен та цинк. Що робить соняшник в любому вигляді одним з найцінніших харчових продуктів.

6. Дикий пращур соняшника зовсім не схожий на домашню сучасну культуру. Це багаторічний розгалужений кущ з суцвіттями діаметром 3-5 сантиметрів, на відміну від від звичної однорічної тендітної рослини з одним стеблом 2,5-3 метри заввишки.